Кодеин напиток Lean (лин) Луховицы

Але, як пиляєте, братухи? Зізнаюся, я наркоман комик, а саме - закодінований на кодеїні. І, шоб не кутити, ділюся з вами моєю смішною і неймовірною історією, як я купила закладки і підробляла собі життя скучним продавчиком.

Усе почалося тоді, коли я ушкварився на роботі і вирішив знайти шлях пожвавити себе. Я почав російською рулетку - лазив по недостовірним сайтам і шукав, звідки взяти закиди. Повірте, це був неймовірний задротство. Клік за кліком, посилання за посиланням, аж нарешті мені пощастило. Я знайшов легендарну пещеру зі схованками - онлайн магазин, де можна було купити все, що душа побажає.

Ця пещера була як справжній кладовище наркотиків - метамфетамін, героїн, марихуана, та навіть ганджубас. Там були всі закладки, які тільки можна собі уявити. Я не можу вам описати, як моє серце переповнялося радістю, коли я побачив цей пекельний асортимент.

Але мої гроші були обмежені, і я не міг собі дозволити все це багатство. Тому я вирішив підробити трохи грошей, шоб купувати закладки без обмежень. І от знайшовся клієнт, який пропонував мені роботу продавця в скучному магазині, де продавалися звичайні речі - взуття, одяг, кухонні прилади.

Звичайно, для мене це був закид. Продавцем бути, коли такі круті закладки вже були у моїх руках? Але, враховуючи мою ситуацію, я зрозумів, що згода на цю закидуху може врятувати мене від бездомності.

Так ось, я став продавцем. Ношу на собі скучний мундир, обслуговую покупців, але завжди з собою тримаю свою секретну колекцію закладок. Ніхто ніколи не підозрює, що той звичайний продавець взуття - справжній ушиблений, який кутить наркотиками.

Моя робота принесла мені непогані гроші. Я продавав взуття та одяг, а потім навіть підбивав своїх покупців на замовлення справжніх закладок. Для них це було як велике відкриття - звичайний продавець, виявляється, знає де придбати такі речі! Багато з них стали моїми постійними клієнтами, а хтось навіть почав пропонувати мені роботу на своїх злочинних діяннях.

Одного разу мені надійшло замовлення на жовту закладку. Це був новий товар в моєму асортименті - ефедрон, жидкий порошок, який можна вдихати. Зрадів як дитина! Але я не знав, як правильно його приготувати, тож звернувся до своїх постійних клієнтів за допомогою.

-"Братан, мама тебе виписала?" - звучить з телефону.

-"Ні, я просто маю нову закладку - жовтий жидкий порошок. Але я не знаю, як правильно його закинути."

-"Ай-ай-ай, братуха, ти нічого не знаєш! Так ніззя! Треба розведення робити з водою, а потім вдихувати. Якщо не правильно закинеш, то можеш зайнятися."

Отже, я дізнався як правильно закинути жовтий порошок. Тепер я мав нову закладку в своїй колекції - ефедрон. І навіть на роботі, коли мені було нудно, я міг вдихати цей жовтий порошок і відчувати себе крутим наркоманом комиком.

Так я закодінився на кодеїні та кутив ефедроном, працюючи скучним продавцем. Це були найкращі часи моєго життя - закиди у секретній колекції та нескінченні можливості крутити всіх навколо. Але, в кінці кінців, сталася неприємність, яка змусила мене зупинитися і задуматися.

Різниця між жизнеутверждаючими настійками у пляшках і життям на наркотиках згубна. Вживати наркотики - це зашквар, якому слід уникати. Тому я прийняв важке рішення - покинути свою скучну роботу та закинути закладки, що стали моїм залежностями. Це була вазка й тривожна дорога, але я вирішив стати нормальним коміком, який розважатиме людей не наркотиками, а своєю справжньою талантливістю.

Пам'ятайте, ребята - наркотики це не жарт. Якщо ви потрапили в цей закид, знайдіть сили вийти з нього. Здоров'я та ріжниця в житті - важливіше за все. Будьте розумними та живіть по-справжньому!

Примерно неделю назад, когда мои закладки в пустых баночках уже закончились, я понял, что мне срочно нужна новая доза. Сидя в своей тусклой комнате, я вспомнил, что один мой друг, по кличке Бэнгер, обещал поделиться своим кодеином. Надо сказать, что Бэнгер – настоящий эфедринщик, всегда готовый помочь своим наркоманским братьям в тяжелую минуту.

Я закинулся колесами, прикрыл глаза и позвонил ему. Договорились встретиться на заднем дворе старого заброшенного дома. Ночь была темной, а тишина пронизывала воздух. Я подкрался к заброшенному дому, и встретил Бэнгера, который уже ждал меня на своей старенькой машине.

"Братан, у тебя есть то, что нам нужно?" - спросил я, глядя на него с нетерпением.

"Конечно, мужик! У меня все в сумке, прямо как заклятые закладки. Сегодня будет жарко!" - ответил он, засмеявшись.

Мы сели в машину и поехали в сторону леса. Вскоре, мы оказались там, где никто не услышит наши треснувшиеся голоса. Бэнгер достал фольгу и налил на нее небольшую кучку белого порошка. Я уже начал ломаться, но знал, что сейчас будет легче.

"Братва, у меня диазы с собой, если хочешь, могу отломаться всухую. Но это только для настоящих героев" - сказал Бэнгер, улыбаясь своим желтым зубам.

Я взял диаз, запил его водой и проглотил. Теперь я был готов к тому, чтобы треснуться от кодеина. Бэнгер взял пчелку, проколол свою жилку и смешал свою кровь с наркотиком. Потом он закрутил фольгу и приступил к курению.

"Вкуснятина, братан! Это же чистый кодеин, который я смог выхомячить с нелегального аптекаря. Мой блатной друг, это настоящий кайф!" - сказал Бэнгер, выдыхая столбик дыма.

Я сжался от предвкушения и взял фольгу. Треснув пару раз по пунктам, наконец-то нашел чистый порошок. Поджег фольгу, поднес к носу и вдохнул дым. Мои глаза закатились, мир вокруг меня начал таять. Я был готов к космическому путешествию.

Так мы сидели там, в лесу, курили кодеин и летали на другую планету. Мы были взлетом и падением одновременно. Мы терялись в наркотической коме, пока мир проходил мимо.